News Ukraine

Ярослав Кендзьор, народний депутат України шести скликань:

• 27 червня 1996 року сесійний день починався як звично, засідали фракції, засідали депутатські групи,обговорювали сценарій поведінки у  залі: на що можемо погоджуватися, вже тримаючи в руках текст проекту Конституції. Тоді в країні була непроста політична ситуація. Тодішній Президент Леонід Кучма мав свою версію основного закону і хотів ухвалити його через референдум.
  
  Тоді багато залежало від голови ВРУ Олександра Мороза, який розумів: якщо Кучма йде на референдум, то парламент розпускається. Тоді Мороз, як політична постать, просто нівелюється. Всі лаври прийняття Конституції перебирає на себе Президент і він прийняв би ту Конституцію, яку хотів бачити.

Насправді, на початку засідання 27 червня ніхто не віщував і не міг сказати ,що рівно через добу – о 9:20  28  червня -  ми будемо Конституцію України.

 Тарас Стецьків, народний депутат України пʼяти скликань:

- Леонід Кучма, сам того не відаючи, заставив парламент у червні 1996 року приступити до розгляду Конституції й прийняти її після майже доби обговорення. Співвідношення сил було таке, що комуністи мали більшість голосів, вони не хотіли голосувати за принципові речі - за закріплення державного суверенітету, за герб і прапор, за українську мову як єдину державну, за приватну власність в Україні.

Наприкінці практично всі ми відчували величезну відповідальність за те, що приймаємо основний закон держави. Конституція вийшла цілісним і достатньо збалансованим документом. Вона заклала в Україні парламентсько-президентську модель правління, яка, на мою думку, є найбільш органічною для нашої держави.

Віктор Мусіяка, один із авторів тексту Конституції України:

- Ми працювали блоками: окремо голосували за право власності, окремо виділили статус Криму, окремо – державні символи.   

Коли Президент зрозумів, що процес йде на фініш, то зʼявився у парламенті. Його привітали, але доволі стримано. Коли ж Конституцію було прийнято, у Кучми  вистачило сили волі вийти на трибуну і подякувати ВРУ за роботу та вибачитися за те, що «не дуже коректно підштовхнув депутатів до прийняття конституції».

Сергій Головатий, член конституційної комісії, у 1996 році – народний депутат і міністр юстицій:

• У 1996 дозволялося поєднувати депутатство і роботу в уряді. Відтак я пішов проти Президента Кучми, коли залишився у Києві для участі у сесії ВРУ. Кучма не хотів прийняття Конституції, яку розглядав парламент, він не хотів, що у парламенті зібрався кворум. Відтак, уряд отримав наказ виїхати в Черкаси, де Павло  Лазаренко проводив нараду про виготовлення спирту.

Я залишився у столиці, бо головна загроза була насправді не у розпуску ВРУ. Питання прийняття Конституції парламентом – це було питання збереження незалежності України. Річ у тім, що Кучма хотів винести на референдум проект документу, запропонованого Кремлем. Цей проект передбачав можливість об’єднання чотирьох – Казахстану, Білорусі, Росії, України – в новий союз.   

Врешті вже у 1996 році Кремль поставив собі за мету знищити нашу Конституцію. Результат цих намагань – гібрид 2004 року, коли Москва просто не хотіла допустити, щоб Ющенко мав такі ж повноваження, як Кучма.

Джерело: ZIK.ua